english русский deutsch
ТЕСТОВА ВЕРСІЯ САЙТА
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ
КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРОЛОГІЇ
Методичні рекомендації з підготовки
до семінарських занять та виконання
домашнього завдання для студентів
усіх спеціальностей
Київ 2009
Міністерство освіти і науки України
Національний авіаційний університет
Методичні рекомендації з підготовки
до семінарських занять та виконання
домашнього завдання для студентів
усіх спеціальностей
Київ 2009
УДК 94/477/076.5/
ББК ТЗ (4 Укр) я 7
І 907
Укладачі: І. І. Тюрменко, Л. С. Тупчієнко, Н. В. Бем, В. М. Гребенніков, О. М. Захарчук, Т. Є. Курченко, О. І. Петасюк, О. А. Юрченко, О. Г. Ількова, Ж. В. Паскал
За загальною редакцією д-ра іст. наук, професора І. І. Тюрменко
Рецензент: канд. пед.наук, професор Геращенко М. В.
Затверджено методично-редакційною радою Національного авіаційного університету від “__”_______2009 р.
І 907 Історія України. Методичні рекомендації з підготовки до семінарських занять та виконання домашнього завдання для студентів усіх спеціальностей / уклад.: І. І. Тюрменко [та ін.]. – К.: Вид-во нац. авіац. у-ту «НАУ-друк», 2009. – 44 с.
Містять методичні рекомендації до семінарських занять, тематику домашніх завдань та понятійний апарат.
Для студентів усіх спеціальностей.
Вступ
Історія – це минуле, повернуте у майбутнє. Без ґрунтовних наукових знань про минуле свого народу не можливо зрозуміти сучасне, передбачити, а тим більше будувати майбутнє. Найцінніший скарб, що його одержав український народ разом зі своєю державною незалежністю, – це можливість повернення власної історії. Сучасна історична наука звільнилася від ідеологізації та політизації історичних явищ і подій, стала на шлях переосмислення та оновлення історичних знань. Завдання побудови в Україні демократичного громадянського суспільства вимагає формування відповідної суспільної свідомості, чому сприяє багато чинників, у тому числі знання української історії. Розбудова самостійної держави потребує спеціалістів, здатних продовжити кращі традиції українства, розбудови державності. Історичний досвід відіграє велику роль у процесі національного відродження нашого народу. У зв’язку з цим історія України є дорогоцінною спадщиною. Вона охоплює віхи історичного шляху українського народу, який упродовж багатьох віків свого розвитку зробив значний внесок у світову цивілізацію.
Дисципліна «Історія України» є однією з головних складових гуманітарної загальноосвітньої підготовки фахівців із вищою освітою. Вона сприяє розвиткові особистості, формуванню її політичної відповідальності та творчого підходу до вирішення суспільних проблем. Засвоєння історичного досвіду допоможе майбутнім спеціалістам зайняти чітку громадянську позицію, розібратися у складностях сучасного життя та надасть можливість утверджувати державність. Вивчення історії України допомагає студентам усвідомити історичні корені свого народу, етапи його формування, цілісність та тяглість його історії.
Предметом курсу «Історія України» є український історичний процес від найдавніших часів, тобто появи людей на території України, до сьогодення включно. Курс української історії акумулює найновіші досягнення історіографії етногенезу українського народу, його соціально-економічного, політичного і культурного розвитку, місця в системі міжнародних відносин та у світовій цивілізації. Мета курсу полягає в розкритті закономірностей та особливостей економічного, соціального, політичного та культурного розвитку України, її відносин з іншими народами та державами.
Завдання курсу:
- подати наукову періодизацію історії України, характерні риси основних періодів української історії, їхні особливості, визначальні події та явища в кожному з них;
- узагальнити досвід національного державотворення, традиції української державності, значення боротьби українського народу за її відродження та збереження;
- розкрити історію соціально-економічних та суспільно-політичних процесів в Україні, основні етапи українського національно-визвольного руху, його конкретний зміст і організаційні форми, визначити роль і місце в українській історії видатних історичних осіб;
- висвітлити зміст і особливості розвитку української матеріальної та духовної культури, її взаємозв’язок зі світовою культурою, розкрити основні етапи становлення та розвитку вітчизняного авіабудування, сучасний стан авіаційної галузі;
- показати найважливіші події та явища української історії в контексті світової історії, роль України в системі міжнародних відносин.
Якщо об’єктом і предметом вивчення більшості наук є постійно існуюча дійсність, яку можна досліджувати повторно і здійснювати над нею безкінечні експерименти, то історична наука досліджує те, що колись було, але чого вже немає. З огляду на це історична наука особлива. І ця особливість зумовлюється специфікою історичної реальності, всі елементи якої належать, як правило, лише до минулих часів. Отже, історик, здійснюючи дослідження, має справу з історичною реальністю, тобто з такою реальністю, яка була в минулому, але поступилася іншій. Відобразити її допомагають історичні джерела. В історичній науці є різні визначення історичного джерела. Але спільним у цих визначеннях є визнання історичним джерелом усього, що відображає розвиток суспільства і є основою для його наукового пізнання, тобто всього, що створене в процесі людської діяльності і несе інформацію про різноманітні сторони життя. Історичні джерела мають різноманітні види і форми, їх класифікують на основі їх особливих та відмінних ознак. Залежно від того, чи несуть історичні джерела історичну інформацію безпосередньо, чи опосередковано, їх можна поділити на дві великі групи. До першої групи джерел належать релікти: знаряддя праці, зброя, посуд, прикраси, руїни міст і фортець, храми, берестяні грамоти, законодавчі акти, історичні пісні, думи тощо. Друга група – оповіді, літописи, житія святих, описи іноземних авторів та мандрівників, які перебували в Україні, мемуари, в тому числі спогади, щоденники, біографії, листування тощо. У останніх випадках між історичною подією, явищем, фактом і сучасним дослідником стоїть автор джерела, який описував свій час. Разом із тим є загальноприйнята класифікація джерел з історії України за типами і видами. Класифікація джерел за видами стосується лише писемних пам’яток. Виділяють такі типи історичних джерел: письмові, усні (думи, пісні, прислів’я тощо), речові, етнографічні, лінгвістичні, фонодокументи, фотодокументи, твори художньої літератури та мистецтва. Щодо основних видів писемних джерел, сучасні історики виділяють такі: літописи, законодавчі, приватні акти, статистичні джерела, періодична преса, мемуари, спогади, щоденники, листи, автобіографії, літературні пам’ятки, публіцистика тощо. Місцем зберігання рукописних джерел є архіви та рукописні фонди наукових бібліотек. Значна частина історичних джерел з історії України зберігаються в архівах інших країн.
Навчальний процес у НАУ організований за кредитно-модульною системою і спрямований на демократизацію освітнього процесу, створення умов для перетворення студента з об’єкта навчання у відповідального суб’єкта, для самодостатнього розвитку особистості через формування у студентської молоді здатності до самоосвіти, саморозвитку, самопізнання і самовираження власної індивідуальності.
Навчальний матеріал дисципліни структурований за модульним принципом і складається з одного або двох модулів.
У результаті засвоєння навчального матеріалу студент повинен:
знати:
- особливості становлення та розвитку українського народу;
- формування української державної ідеї;
- боротьбу за національно-державну незалежність, пов’язані з нею героїчні подвиги, тріумфи та трагедії;
- видатних діячів минулого та сучасної України, їх роль та значення в історії України;
- етапи становлення та розвитку вітчизняного авіабудування, провідних авіаконструкторів та пілотів-випробувачів;
вміти:
- самостійно вивчати і аналізувати різноманітні документи і матеріали щодо минулого і сучасного України;
- узагальнювати, аналізувати історичні факти, події, проводити історичні паралелі, застосовувати здобуті знання і навички під час аналізу сучасного історичного етапу і визначення перспектив розвитку історичного процесу;
- використовувати здобуті знання з історії української авіації у професійній діяльності.
Вивчення модулів завершується написанням модульних контрольних робіт, які оцінюються відповідно до робочих навчальних програм з дисципліни «Історія України».
У другому модулі (у випадках, коли «Історія України» згідно з робочою навчальною програмою складається з двох модулів), студенти готують домашнє завдання, яке оцінюється:
9 – 10 - відмінно;
7 - 8 – добре;
6 – задовільно.
Під час вивчення історії України студенти мають можливість користуватися різними підручниками та посібниками. Але, роблячи узагальнюючі висновки з історії українського народу, не слід забувати, що багато фактів, подій, явищ, оцінок і коментарів, які давалися представниками різних історичних шкіл, наукових напрямків та окремими істориками, не завжди відповідали історичній правді.
Тому важливе значення має правильна побудова самостійної роботи студента, яка включає кілька видів: засвоєння, конспектування лекційного матеріалу, ознайомлення і опрацювання тексту прочитаної навчальної або наукової літератури; конспектування та аналіз прочитаного, роботу з документальними історичними джерелами. На основі критичного аналізу історичних джерел треба прагнути самостійно розібратися в тих чи інших аспектах кожного питання, визначити власне ставлення до подій, показати своє вміння підкріплювати фактами висновки. Допомогти в цьому процесі має курс лекцій. Найголовнішим його завданням є викладення основ української історії, ознайомлення з новітніми досягненнями історичної науки, озброєння студентів методологією предмета та самостійної роботи над ним. Слухання лекції – це творчий процес, напружена розумова робота студентів, яка супроводжується особливою психологічною підготовкою до активного сприйняття інформації. Правильне слухання передбачає проникнення у зміст кожної думки, кожного вислову викладача. Слухаючи лекцію, студент сприймає матеріал, осмислює й прагне його зрозуміти. Лекцію необхідно не тільки уважно слухати й ретельно засвоювати, а й обов’язково записувати. Конспектування змісту лекцій дисциплінує мислення студента, змушує його продумувати, відбирати й узагальнювати лекційний матеріал, розвиває уміння самостійно викладати свої думки, логічно пов’язувати їх між собою, активізує роботу пам’яті, полегшує запам’ятовування, створює основу для подальшого відтворення матеріалу. Набуті на лекціях і під час самостійної роботи знання студенти розширюють, поглиблюють і зміцнюють на семінарських заняттях та під час індивідуальної роботи.
Семінарське заняття – вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами визначених робочою навчальною програмою питань. Семінари проводяться у формі розгорнутої бесіди, обговорення доповідей та повідомлень, проведення дискусії. Семінарські заняття мають сприяти розвитку творчої самостійності студентів, формувати їх інтерес до науки і наукових досліджень, розвивати культуру мови, вміння та навички публічного виступу, участі в дискусії. Якщо осмислення основних положень планових питань дається студенту важко, йому слід звертатися до викладача за консультацією.
На семінарі студент повинен бути активним упродовж усього заняття і вміти:
- показати і порівняти різні концепції і точки зору дослідників щодо визначених питань теми;
- всебічно і аналітично розкрити суть події, явища, історичного процесу;
- доказово і аргументовано пов’язати планове питання з сучасним періодом історії України;
- висловити власне розуміння історичних процесів і явищ;
- виділити провідну ідею, зробити висновки та узагальнення;
- аналізувати виступи студентів-одногрупників;
- володіти термінологічним апаратом;
- висловлювати думки літературною мовою.
Кожний із цих елементів має часове обмеження: доповідь – 10-15 хв, виступ – 5-6 хв, доповнення – 3 хв і оцінюється від 4 до 10 балів.
Місце і роль історичної науки в суспільстві визначаються як її пізнавально-освітньою, виховною, так і прагматично-практичною функціями, можливостями використання історичного досвіду сьогодні, а також моделювання його проявів у майбутньому. Проте на історії потрібно вчитися, не копіюючи механічно досвід минулого, а упорядковуючи його з метою пояснення практики сьогодення.
Методичні рекомендації до семінарських занять
Семінарське заняття
СХІДНІ СЛОВ’ЯНИ У ДАВНИНУ. КИЇВСЬКА РУСЬ ТА ЇЇ ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА
План
1. Східні слов’яни та їх перші державні утворення. Антський союз племен.
2. Утворення та основні етапи розвитку Київської Русі. Давньоруська держава в період роздрібненості.
3. Галицько-Волинська держава – спадкоємиця та правонаступниця Київської Русі.
Основні поняття: етногенез, венеди, анти, готи, гуни, авари (обри), склавини, поляни, древляни, сіверяни, дуліби, тиверці, уличі, білі хорвати, Куявія, Славія, Артанія, зарубинецька культура, черняхівська культура, автохтон, протодержава, віче, полюддя, християнство, «шлюбна» дипломатія, централізована монархія, феодальна олігархія, боярська опозиція, консолідація, Золота Орда, намісники-баскаки.
Література: [2]; [3]; [7]; [8]; [11]; [12]; [13];[ 36]; [61].
Методичні рекомендації
Розпочинаючи перше питання, варто мати на увазі, що в історичній науці однією з центральних є проблема походження народу (етногенезу).
Розкажіть про найбільш поширені теорії походження слов’янства в сучасній історичній літературі.
У яких ранніх писемних джерелах містяться перші згадки про ранньослов’янські племена? Особливо зверніть увагу на твори античних авторів I–II ст. римського історика і географа Плінія Старшого, римського історика Корнелія Тацита, грецького астронома і географа Клавдія Птолемея. Які давні автори вже вживали етнонім «слов’яни»?
Які теоретичні висновки сучасної науки дозволяють нам визначити прабатьківщину слов’ян? Важливо пам’ятати, що вирішальну роль у формуванні українського етносу відіграли міграційні процеси ІІ–VІІ ст. Рекомендуємо також назвати археологічні культури, які становлять археологічну відповідність слов’янам.
Розглядаючи різні концепції етногенезу слов’янства, слід пам’ятати, що пошук остаточної відповіді на цю проблему далеко не закінчено. Проте більшість сучасних істориків дотримуються думки, що протослов’янські землеробсько-скотарські племена в кінці III та II ст. до н. е. розселилися на просторах між р. Дніпром на сході, Карпатами на південному заході, р. Одером на заході, Балтійським морем на півночі.
Одним із перших відомих політичних об’єднань слов’ян був Антський племінний союз (кінець IV–VII ст.) Візантійський історик Йордан писав, що плем’я антів походять від одного кореня, мешкають на території від Дністра до Дніпра. Визначте територію, яку заселяли анти. Що становило основу їхнього господарського життя? Зупиніться на особливостях суспільно-політичного устрою антів.
Держава антів проіснувала близько трьох століть. Зверніть увагу на інтенсивність слов’янської експансії в цей період, адже анти проникли на Балкани, Верхній Дніпро, Дінець та Дон. Чому розпався Антський племінний союз?
Вам необхідно дослідити процес формування великих союзів слов’янських племен – дулібів, полян, волинян. Розкажіть про об’єднання окремих племен та їхніх союзів.
Далі варто розглянути осередки державності східних слов’ян у VІІІ-ІХ ст. Якими були соціально-економічні відносини східних слов’ян у цю добу? Зверніть увагу на суттєві зміни, що відбулися у суспільному ладі слов’ян.
Розгляд другого питання необхідно розпочати з наукового обґрунтування основних передумов виникнення давньослов’янської ранньофеодальної держави – Київська Русь.
Рекомендуємо звернути увагу на основні теорії походження Київської Русі. Проаналізуйте їх і зробіть свої висновки.
Далі слід визначити основні етапи розвитку Київської Русі і дати розгорнуту характеристику кожному з них. Зверніть увагу на те, що з другої половини ІХ й до кінця Х ст. – це часи найбільшої експансії Київської Русі, виходу її на міжнародну арену, спроби вписатися в геополітичний простір, недостатньої консолідації держави, слабкої великокнязівської влади, не чіткої організації та централізації.
Під час висвітлення цього періоду особливу увагу слід приділити реформам княгині Ольги та їх значенню для зміцнення центральної князівської влади та подальшого розвитку держави.
Розглядаючи етап найбільшого піднесення та розквіту Київської Русі (кінець Х – середина ХІ ст.), необхідно зупинитися на внутрішній та зовнішній політиці Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Особливу увагу доцільно приділити з’ясуванню причин прийняття християнства за візантійським взірцем та його значимості для подальшого розвитку Київської Русі.
Висвітлюючи добу політичної роздробленості Київської Русі (кінець ХІ – середина ХІІІ ст.) розкажіть про зміни, що відбулися в суспільно-політичному та економічному житті держави (зміни форми правління Київської Русі, стрімкий розвиток феодалізму, економічне зміцнення земельної знаті, відцентрові тенденції та ін.).
Проаналізуйте причини феодальної роздробленості та занепаду Київської Русі з огляду на внутрішні та зовнішні фактори.
Варто пам’ятати, що з другої половини ХІІ ст. Київ втрачає своє значення центру руських земель, розпочинається новий період в історії Руської землі – існування самостійних удільних князівств. Єдина Київська держава перетворюється на конфедерацію руських князівств. Це було зумовлено не тільки економічним та військово-політичним посилення удільного боярства та удільних князівств, а й наростанням суперництва між новими економічними центрами, подальшим етнічним розвитком земель, розвитком народностей у різних частинах держави, а також міграцією населення з південно-західної Русі до Володимирської землі.
Окремо зупиніться на політичному устрої Київської Русі, що була ранньофеодальною державою з монархічною формою правління. Необхідно відзначити, що впродовж ІХ–ХІІ ст. влада зазнала певних трансформацій. Зосередьте увагу на основних елементах політичної влади (князь, боярська рада, віче). Покажіть, яку роль відігравала княжа дружина на різних етапах розвитку держави.
Проаналізуйте соціально-класову структуру Київської Русі (ієрархічну структуру панівного класу, диференціацію серед феодально-залежного населення).
Зверніть увагу на спроби князів відновити цілісність та велич держави. Саме цьому мали сприяти княжі з’їзди та політика Володимира Мономаха. За право володіти Києвом та мати титул великого князя Київського час віл часу вступали в боротьбу князі ростово-суздальські, галицькі, смоленські, чернігівські, переяславські та інші, яких вабили перспективи встановлення їхньої влади над усією територією Київської Русі.
Зазначимо, що Київська земля так і не стала окремим незалежним князівством аж до монгольського нашестя 40-х рр. ХІІІ ст. Інші князівства мали свої особливості. Зокрема, у Новгороді та Пскові утворилися боярські республіки, у Володимиро-Суздальській землі взяла гору міцна князівська влада, в Галицько-Волинському князівстві великий вплив мало боярство.
Під час відповіді на третє питання доцільно пригадати, що Давньоруська держава розпалася на окремі князівства: Галицьке, Волинське, Новгород-Сіверське, Переяславське, Чернігівське та ін. Могутнім суперником Галицького об’єднання було Чернігівське князівство, яке протистояло планам володимиро-суздальських і смоленських князів установити у Південній Русі свою гегемонію.
Розгляньте причини, що сприяли виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави (географічне розташування, зовнішня загроза, об’єднавча політика Романа Мстиславича).
Охарактеризуйте внутрішню політику Романа Мстиславича, важливою складовою якої було придушення боярської сваволі.
Варто зауважити, що князювання Романа в Галичі було складним і швидкоплинним (1199-1205 рр.), адже він сполучив близькі природно й економічно, проте політично й соціально контрастні землі. Доцільно звернути увагу на те, що у Галичині через малоліття князів Данила і Василька на деякий час «вокняжився» боярин Володислав Кормильчич. Це єдиний випадок в історії Русі, коли князівський престол посіла особа, яка не належала до роду Рюриковичів. Чому подібне стало можливим саме в Галицькій землі?
Охарактеризуйте державну діяльність князя Данила Галицького.
Розкажіть про особливості політичного життя Галицько-Волинського князівства. Зупиніться на боротьбі Данила Романовича проти татарських поневолювачів. Зверніть увагу на об’єктивні причини розпаду держави Романовичів (вона залишилася не достатньо згуртованою, соціально-господарський стан різних її земель був неоднаковим).
Слід також враховувати, що одним із вирішальних чинників розпаду держави Романовичів стало наростання феодальної роздробленості у Східній Європі. Ці процеси не обминули жодної давньоруської землі у ХІІІ ст.
Важливо пам’ятати, що безперервні війни між руськими князями та західними сусідами зруйнували квітучу Галицьку землю, якою вона була за Данила Романовича.
Відповідь доцільно завершити аналізом тих політичних інтриг і комбінацій, які зумовили захоплення Галицько-Волинських земель Литвою та Польщею.
Семінарське заняття
План
Основні поняття: козацтво, козацтво низове, козацтво реєстрове, Запорозька Січ, кошовий отаман, гетьман, курінний отаман, козацька Рада, суддя, писар, отаман, осавул, хорунжий, бунчужний, шафар, кантаржій, чайка, «Ординація» 1638 р.
Література: [4]; [6]; [7];[ 9]; [11].
Методичні рекомендації
Перше питання пропонуємо розпочати з короткої характеристики соціально-політичних умов, що склалися в українських землях у другій половині ХV-ХVI ст. і привели до виникнення такого своєрідного історичного інституту як козацтво. Зверніть особливу увагу на загострення ситуації в Україні з переходом останньої під юрисдикцію Польщі, закріпачення і покатоличення її корінного населення. Це допоможе визначити і усвідомити причини появи козацтва і виділення їх в окрему групу населення, що мала свої специфічні риси і функції. Чітко сформулюйте основні причини виникнення нового козацького стану.
Дуже важливою є проблема джерел формування козацтва. Покажіть, за рахунок яких саме прошарків населення відбувалося поповнення перших козацьких загонів. Що приводило їх до табору козаків? Розкажіть про початок колонізації Дикого поля, появу і побут перших озброєних загонів. Зупиніться на походженні самого терміну <<козак>>. Коли він з’явився і ким почав застосовуватися до вільного українського населення?
Із метою глибокого вивчення першого питання потрібно розібратися в різних підходах окремих істориків та історичних шкіл до проблеми виникнення козацтва на Україні, адже це питання – одне з центральних в історії України доби феодалізму. Порівняйте позиції представників різних історичних шкіл та течій. Як дивиться сучасна історична наука на цю проблему? Яка точка зору є близькою Вам особисто? Обґрунтуйте свою позицію.
Розкриваючи друге питання, зупиніться на етапах створення Запорозької Січі. Майте на увазі, що точної дати заснування Січі немає. Відомо, що перші згадки про неї належать до кінця 80-х років ХV ст., а остаточне її формування припадає на 50-ті роки ХVІ ст. Зберіть відомості про першого засновника і організатора Січі – Дмитра Вишневецького.
Висвітлюючи друге питання, вам слід детально зупинитися на таких проблемах. По-перше, охарактеризувати адміністративно-територіальний устрій Запорожжя. По-друге, розкрити основні риси політичного устрою Січі. По-третє, розказати про побут і господарство запорожців. Що про ці сторони життя Запорожжя говориться в історичних джерелах? Підтвердіть свою відповідь витягами з історичних документів.
Працюючи над питанням, зверніть увагу на процес соціального розшарування запорожців, виділення заможних реєстрових козаків, яких польський уряд намагався використати для послаблення Січі.
Вивчення третього питання плану передбачає збір інформації про чисельність і структуру збройних сил Запорозької Січі, про її флот, козацьке військове мистецтво, військову атрибутику тощо. Багато відомостей з цих проблем ви знайдете у роботах Д. Яворницького, А. Кащенко, В. Голобуцького, О. Апанович, В. Щербака.
Потрібно розказати про найбільш яскраві сторінки боротьби Запорожжя з Османською державою і Кримом. Як при цьому проявилися найкращі риси запорозького козацтва: волелюбність, мужність,любовдо свого народу, висока військова майстерність? Наведіть приклади.
Розгляд четвертого питання доцільно розпочати із характеристики передумов селянсько-козацьких повстань в Україні в кінці XVI – на початку XVII ст. Розкрийте сутність гострих протиріч між інтересами українського населення і польською шляхтою, польським урядом і різними верствами козацтва, що привели до потужних антифеодальних і антипольських рухів. Покажіть, як протистояння двох сил – польської держави і українського козацтва, поступово перейшло в гострі збройні сутички, що передували подіям війни за незалежність України в рамках Української національної революції 1648-76 рр. Зупиніться на найбільших козацько-селянських повстаннях кінця XVI ст. під проводом Криштофа Косинського (1591-1593 рр.) та Северина Наливайка (1594-1596 рр.). Розкажіть про хронологію подій, основні форми і методи боротьби повстанців. З’ясуйте причини нового піднесення визвольної боротьби в Україні в 30-х роках XVII ст., в якій відзначилося козацтво під проводом І. Сулими, Т. Федоровича, П. Бута, Я. Острянина та Д. Гуні. Що Ви знаєте про «Ординацію» 1638 р. введену польським урядом, як спосіб приборкати козаків і загасити розмах народної боротьби?
Завершуючи роботу на практичному занятті, дайте оцінку Запорозькій Січі в історії України, перерахуйте її основні функції, покажіть її роль як зародка нової української державності.
Семінарське заняття
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙ (КІНЕЦЬ XVIII –ПОЧАТОК XX ст.)
План
Основні поняття: колонія, русифікація, криза феодально-кріпосницької системи, товарне виробництво, промисловий переворот, національне відродження, суспільно-політичний рух, конституційна монархія, конституція, республіка, слов’янська федерація, масонство, декабристи, реформа, контрреформа, буржуазія, пролетаріат, індустріалізація, модернізація, капіталізм, громадівський рух, авіаера, циркуляр, марксизм, радикалізм, лібералізм, соціалізм, соціал-демократія, парламент, парламентаризм, трудова міграція, діаспора, політична партія, продуктивні сили, інвестиції, акціонерні товариства, монополія, синдикат, трест, фінансовий капітал, революційна криза, демократична революція, конституційне правління, політичні права, виборче право, демократичні свободи, страйковий рух, політичний страйк, профспілки, ради робітничих депутатів, реакційний режим, імперіалістична війна.
Література: [4]; [6]; [7];[8]; [11]; [13]; [15]; [19]; [20]; [27]; [49].
Методичні рекомендації
Готуючись до першого питання, треба розуміти ті процеси, які відбувалися в підросійській Україні в кінці XVIII – на початку XIX ст., зокрема, необхідно з’ясувати, коли і як завершилося включення етнічних українських земель у систему державних кордонів Російської імперії.
Необхідно показати, що впроваджений новий адміністративний поділ був однією зі складових проведення в Україні російської імперської політики, охарактеризуйте її сутність. Доведіть, що українські землі, які увійшли до складу Росії, були повністю позбавлені будь-яких ознак державності і стали її внутрішньою колонією.
Характеристику соціально-економічного становища України у першій половині XIX ст. доречно розпочати з пояснення, що феодально-кріпосницька система, яка базувалася на натуральному веденні господарства, власності поміщиків на землю, особистій залежності від них прикріплених до землі селян, залишалася панівною. Водночас слід наголосити, що загострюється боротьба між феодально-кріпосницькою системою і новим капіталістичним укладом, який визрівав у надрах феодалізму і з кожним кроком набував усе більшої сили.
Особливо зверніть увагу на те, що в 30-40 рр. XIX ст. у Росії розпочався промисловий переворот. Проаналізуйте його сутність.
Варто показати, що Російська імперія в середині XIX ст. переживала глибоку загальну державну кризу. У чому була її сутність? Поясніть, чому самодержавство пішло на проведення кардинальних реформ. Дайте оцінку буржуазним реформам 1860-1870 рр. Проаналізуйте, яке вони мали значення для політичного та соціально-економічного розвитку українських земель підросійської України.
Необхідно звернути увагу на розвиток капіталізму в Росії, зокрема в Україні. Покажіть частку промислового виробництва українських земель в загальному обсязі виробництва Російської імперії, зокрема проаналізуйте розвиток транспортної системи, міст, роль іноземного капіталу тощо. Охарактеризуйте зміни в соціальній структурі суспільства.
Необхідно розкрити і проаналізувати причини та суть українського національного відродження, яке в Україні пройшло три етапи (кінець XVIII – початок XX ст.). Правомірно побудувати розповідь за проблемно-хронологічним принципом. Це дасть можливість з’ясувати основні напрями та прояви національного руху, його сутність і особливості у різні періоди. Слід підкреслити, що українське відродження підготувало грунт для ідейного й організованого становлення національного руху. Це засвідчила перша українська національно-політична організація в Наддніпрянській Україні – Кирило-Мефодіївське товариство (1846-1847). Проаналізуйте склад його засновників та членів. Дайте оцінку його програмним документам.
Бажано звернути увагу на соціально-політичний рух у першій половині XIX ст. Покажіть, що в поглибленні кризи феодально-кріпосницької системи відігравали значну роль антифеодальні рухи поміщицьких і державних селян, робітників-кріпаків поміщицьких та найманих робітників купецьких мануфактур, виступи військових поселенців тощо. Наведіть конкретні факти та проаналізуйте їх, зробіть висновки.
Продовжуючи відповідь на питання, потрібно звернути увагу на те, що невдоволення політикою самодержавства, яке охопило ліберальні кола, призвело до формування в суспільстві опозиційних настроїв. Тому не випадково наприкінці XVIII – на початку XIX ст. у ліберальних колах українських діячів культури, військових, чиновників, поміщиків укорінюється масонство.
Необхідно звернути увагу на декабристський рух в Україні, проаналізуйте зміст програмних документів товариств дворянських революціонерів, зокрема, Південного, Північного та товариства Об’єднаних слов’ян. Порівнявши їх, зробіть висновки про їх різницю. Зверніть увагу на те, як ставилися декабристи до національного питання.
Даючи характеристику національному та соціально-політичним рухам другої половини XIX ст., перш за все зверніть увагу на лібералізацію суспільного життя в Російській імперії, яка була передвісником майбутніх реформ. Зокрема, це дало можливість значно активізуватись українському національному руху. Проаналізуйте та дайте оцінку діяльності українських громад. Розкрийте зміст і дайте оцінку Валуєвському циркуляру (1863) та Емському указу (1876). Проаналізуйте діяльність земсько-ліберального руху. Зверніть увагу на те, що після оголошення реформи 1861 р. соціальне протистояння на селі не припинилося.
Розглядаючи питання, потрібно зупинитися на суспільно-політичній течії російського руху – народництво, яким Україна була охоплена з початку 1870-х аж до кінця 1880-х рр. Потрібно проаналізувати діяльність народників в Україні. З’ясуйте форми та методи їх діяльності.
Варто звернути увагу на важке становище робітництва, його боротьбу за свої права, на поширення соціалістичних ідей в Україні, зокрема марксистських (М. Зібер, С. Подолинський). Розкрийте діяльність перших робітничих організацій, зокрема, Південноросійського союзу робітників. Проаналізуйте діяльність марксистських гуртків в Україні (1880-1890-ті рр.) та їх об’єднання у Союзи боротьби за визволення робітничого класу.
Розкриваючи друге питання, необхідно показати, що в Західній Україні, яка була під владою Австрійської імперії, відбувалися такі ж самі процеси, що і в Наддніпрянській Україні, зрозуміло зі врахуванням особливостей, що історично склалися в цьому регіоні.
Проаналізуйте становище західноукраїнських земель, урядову політику щодо цих територій, промисловий розвиток, соціальні конфлікти (антифеодальний рух селян) наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст.
Зверніть увагу на те, що під час революційних подій 1848 р. правлячі кола Австрійської імперії були змушені в Галичині та Буковині скасувати кріпацтво, а також задовольнити деякі вимоги українців щодо культури, мови тощо (наведіть приклади).
Висвітлюючи національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, яке відбувалося в умовах австрійського і польського засилля, зверніть особливу увагу на діяльність та історичне значення «Руської трійці». Розкрийте причини появи першої української політичної організації в західноукраїнських землях – Головної руської ради. Необхідно зазначити, що активність українців дала їм можливість вибороти право на представництво у першому австрійському парламенті.
У висновку наголосіть, що в наступні роки національно-політичні успіхи українців Галичини пішли на спад під тиском реакції. Проте, незважаючи на незавершеність революційної боротьби, вона стала серйозною школою для галицького національно-визвольного руху.
Розглядаючи соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у другій половині XIX – поч. XX ст., слід звернути увагу на те, що після революції 1848-1849 рр. в Австрійській імперії у Західній Україні поступово ліквідовуються феодально-кріпосницькі відносини і розвивається капіталізм. Проте вона так і не позбулася рис аграрно-сировинного придатка Австро-Угорщини. Поясніть причини міграції місцевого населення.
Проаналізуйте політизацію національного руху (москвофіли, народовці, радикали). Поясніть, чому Галичина перетворилася на український «П’ємонт». Покажіть, як відносна демократизація політичного життя в Австро-Угорщині в умовах парламентаризму сприяла появі громадсько-політичних організацій, діяльність яких, на відміну від Росії, відбувалася в легальних умовах. Охарактеризуйте діяльність перших українських політичних партій. Зверніть увагу на розвиток кооперативного, культурно-просвітницького руху, появу українських організацій «Січ», «Сокіл». Покажіть, як посилення національного руху в Галичині впливало на взаємини між східними та західними українцями.
Готуючись до відповіді на третє питання, зверніть увагу на глибокі зміни, що відбулися в соціально-економічному становищі підросійської України на межі XIX–XX ст. Проаналізуйте темпи росту промисловості, інтенсивні процеси концентрації та централізації капіталу; утворення великих монополістичних та банківських об’єднань, посилення їх ролі в економічному житті; практичний інтерес іноземного капіталу до українських промислових центрів, характер інвестицій та їх вплив на тенденцію становлення капіталістичного виробництва. Розкажіть про початок авіаери в Україні. Доведіть, що зародження і встановлення авіації в Україні не відставало від загальносвітового розвитку, започаткованого польотом американських братів О. і У. Райт (грудень, 1903). Назвіть вчених, конструкторів, ентузіастів, які пропагували ідеї повітроплавання в Україні, вкажіть центри планеризму і авіації, покажіть бурхливу діяльність повітроплавальних товариств, клубів. Наголосіть на тому, що перші пілоти: М. Єфімов, О. Кудашев, С. Уточкін, І. Сікорський встановлювали цілу низку світових рекордів. Сфокусуйте увагу на успіхах авіаконструкторів – Г. Адлера, Ф. Билінкіна, Г. Проскури, В. Іордана, О. Карпеки, братів Касяненків. Окремо зупиніться на київському етапі життя уславленого І. Сікорського. Покажіть, що з часом авіація почне набувати військового характеру, наведіть приклади.
Під час підготовки до відповіді на четверте питання слід звернути увагу на причини розв’язання Першої світової війни. З’ясуйте, між якими військово-політичними блоками було протистояння. Проаналізуйте плани імперіалістичних країн щодо України напередодні війни. Зверніть увагу на ставлення до війни різних політичних сил, зокрема українських політичних партій. Прокоментуйте військові операції в західноукраїнському регіоні. Покажіть трагедію українців, як нації, що не мали власної державності в цей час. Розкрийте політику російської й австро-угорської влади щодо українства під час Першої світової війни.
Покажіть поглиблення економічної кризи, зростання бідувань народних мас, посилення революційної боротьби серед населення України, в тому числі і в солдатському середовищі, зокрема, серед військовослужбовців Південно-Західного та Румунських фронтів, дислокованих в Україні.
У підсумку зазначте, що національно-визвольна боротьба, суспільний рух в Україні вливалися в єдине русло загальноросійської боротьби проти царизму, що в умовах тотальної кризи панівного ладу ця боротьба наближала крах самодержавства.
Семінарське заняття
УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ
План
Основні поняття: фашизм, нацизм, план «Барбароса», план «Ост», превентивна війна, депортація, оборонні бої, окупація, територіальне розчленування України, радянський рух опору, ОУН-УПА, тотальний геноцид, відбудова.
Література: [4]; [7]; [8]; [10]; [11]; [13]; [19]; [37]; [42]; [49].
Готуючись до першого питання, потрібно мати на увазі, що українські землі були роз’єднані і перебували у складі чотирьох держав. Тому варто визначити сутність українського питання у вузькому та широкому значенні й ту роль, яку воно відігравало в системі міжнародної геополітики; підтвердити фактами як європейські держави, зокрема, Німеччина та СРСР, розігрували «українську карту» у своїх загарбницьких планах; зупинитися на проголошенні Карпатської України та розкрити причини її загибелі. Слід наголосити на ролі «українського питання» в німецько-радянському зближенні, проаналізувати таємний протокол договору про ненапад між СРСР та Німеччиною щодо статусу західноукраїнських земель. Потрібно розуміти, що пакт Молотова-Ріббентропа і таємний протокол до нього – це акт свавільного поділу Європи на сфери «впливу» шлях до розв’язування війни. Пакт водночас став точкою відліку для «збирання» українських земель в одній державі, хоча СРСР і розглядав його як засіб противаги планам Німеччини щодо створення «Великої України». На конкретних прикладах слід висвітлити процес входження західноукраїнських земель до складу УРСР та СРСР, а також розкрити наслідки радянізації, що її проводив СРСР на цих територіях.
Відповідь на друге питання доцільно розпочати з характеристики місця України у фашистських планах «Ост» і «Барбароса», висвітлити напад гітлерівської Німеччини на СРСР, зупинитися на причинах швидкого відступу та невдач Червоної Армії на першому етапі війні в боях на території України, розкрити героїчну оборону Києва, Одеси, Севастополя, Харкова та інших міст. Потрібно пам’ятати, що, незважаючи на мужність, патріотизм, героїзм воїнів та всенародний опір окупантам, уся територія України була загарбана завойовниками в липні 1942 р.
Логіка розгляду окупаційного режиму, що встановився на території України, вимагає пояснення причин розчленування українських земель на зони окупації між нацистською Німеччиною та країнами – сателітами. Потрібно охарактеризувати «новий порядок», який вводився гітлерівцями на окупованих територіях, навести приклади пограбування України, нещадної експлуатації її трудових і матеріальних ресурсів та експансивних зазіхань на її територію. У цьому контексті слід навести приклади фашистської політики тотального терору, геноциду та масового винищення мирного населення. Необхідно пам’ятати, що населення України під час окупації скоротилося на 13, 6 млн осіб (за іншими даними на 14, 5 млн осіб)
Під час висвітлення третього питання потрібно звернути увагу на різні форми протесту та збройної боротьби, що розгорнулися на території України. Під час характеристики радянського партизанського руху слід розкрити етапи його становлення, показати роль Українського штабу партизанського руху, створеного у червні 1942 р., в активізації масової боротьби в тилу ворога, назвати визначних представників партизанського руху, навести приклади боротьби радянських партизан із окупантами. Варто також відзначити внесок працівників тилу в перемогу над ворогом.
Іншим важливим чинником руху опору стала збройна боротьба формувань ОУН-УПА (Організація українських націоналістів, Українська повстанська армія), що розгорнулася на західноукраїнських землях у 1941 – 1944 рр. Варто зупинитися на характеристиці ОУН, розкрити сутність інтегрального націоналізму, покладеного в основу її діяльності, та проаналізувати причини розколу ОУН на течії: ОУН-М та ОУН-Б. Студент має розуміти, що діяльність ОУН була спрямована на відродження української державності. У своїй діяльності вона спиралася на збройні загони УПА. Слід пам’ятати, що потрапивши у вир радянсько-німецького протистояння, стратегічна мета формувань ОУН-УПА була спрямована на дотримання ролі «третьої сили» що захищає інтереси українського народу. Така позиція зумовила боротьбу на три фронти: проти фашистських окупантів, радянської влади та польських формувань Армії Крайової.
При розгляді четвертого питання потрібно приділити увагу висвітленню найважливіших воєнних операцій з визволення України від нацистських загарбників, що стало можливим після перемоги Червоної Армії під Сталінградом та на Курській дузі. Потрібно зупинитися на визволенні Донбасу, Харкова, Києва, проведенні Корсунь-Шевченківської («другий Сталінград»), Рівненсько-Луцької, Нікопольско-Криворізької, Одеської, Львівсько-Сандомирської та Карпато-Ужгородської воєнних операцій, результатом чого стало повне звільнення України від фашистських окупантів (28 жовтня 1944 р.). Потрібно пам’ятати, що значний тягар у перемозі над нацизмом поніс саме український народ. Своєю героїчною боротьбою на фронтах війни, в тилу ворога та завдяки трудовому подвигу він наближав час перемоги.
Особливу увагу слід звернути на роль авіації у розгромі нацистських військ. Потрібно розповісти про координацію зусиль авіаторів, що призвело до підпорядкування (з 23 червня 1941 р.) Аерофлоту Наркомату оборони і дало можливість сформувати шість авіаційних груп особливого призначення (АГОП). На території України діяли Київська Південно-Західна АГОП і авіазагони, що обслуговували Чорноморський флот. Силами АГОП доставлялися вантажі, провадилась евакуація поранених, висадка десанту, забезпечувався зв’язок зі штабами тощо. Українські авіатори також брали активну участь у бойових операціях на території України. Особливу відвагу виявили київські авіатори у 1941 році в районі Луцьк-Броди-Рівне, в обороні Києва. Зокрема, за героїзм, проявлений під час оборони столиці України, понад 100 авіаторів були нагороджені медаллю «За оборону Києва».
Мужністю та героїзмом відзначився особовий склад підрозділів Київського та Дніпропетровського аеропортів. Відзнаку «За оборону Одеси» отримав особовий склад Одеського аеропорту. Це єдиний підрозділ Аерофлоту, який нагороджено бойовою медаллю.
Авіація відігравала також велику роль у налагодженні зв’язку з партизанськими загонами. 3 липня 1942 року по січень 1943 року авіатори здійснили 92 вильоти до партизан. У тил ворога переправлено 38 організованих груп. Уже восени 1942 року аеродроми були організовані в місцях перебування великих партизанських з’єднань С. Ковпака. О. Федорова, О. Сабурова та ін. На конкретних фактах потрібно розкрити роль авіації у визволенні України. Так, на час повного звільнення України льотчики здійснили 1964 вильоти та доставили для партизанських загонів понад 1500 т вантажів. Досвід, набутий льотчиками цивільного повітряного флоту (ЦПФ), дозволив створити окремі полки ЦПФ. На 1943 р. такі полки нараховували 850 літаків, серед яких більше 50% становили літаки ЛІ-2. У боях за визволення України активну роль брали участь пілоти Українського Управління ЦПФ та підрозділи ЦПФ із інших міст СРСР.
Значний вклад у розгром фашистських загарбників внесли студенти та співробітники Київського та Харківського авіаційних інститутів та працівники авіапрому України. У відповіді потрібно висвітлити внесок українських авіаконструкторів у створення нових авіаційних технологій та нової техніки. Завершуючи відповідь на питання, потрібно назвати ветеранів Київського авіаційного інституту, які були відзначені нагородами в роки Другої світової війни.
Підготовка відповіді до п’ятого питання має розпочатися з аналізу збитків, які поніс український народ у ході війни, та особливостей процесу відбудови народного господарства. В Україні залишилися неушкодженими лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств. Об’єктивні труднощі ускладнилися голодом 1946 – 1947 рр., функціонуванням командно-адміністративної системи, відмовою сталінського керівництва від економічної допомоги згідно з «планом Маршалла», курсом на першочергову відбудову важкої промисловості (перевага віддавалася галузям воєнно-промислового комплексу). Економіка України відбудовувалася не як самостійний комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи, в якій економіка України швидко втрачала роль одноосібного лідера, поступаючися новим індустріальним центрам, що виникли за Уралом. Не слід забувати про залишковий принцип відбудови сільського господарства (не більше 7% загального обсягу асигнувань), про посилення командного тиску на село: кампанія в справі ліквідації порушень колгоспного статуту (1946), репресії (1948), політика укрупнення колгоспів (1950). Однак український народ виявив зразки трудового подвигу, який можна порівняти з подвигом ратним. Незважаючи на масовий трудовий героїзм народу, досягти довоєнного рівня народного господарства вдалося лише в п’ятій п’ятирічці (1951 – 1955 рр.), у той час, як у країнах Заходу ці показники були досягнуті на кінець 40-х – на початок 50-х років. Відбудова народного господарства не поліпшила рівня життя та побуту населення. Під час аналізу процесів відбудови народного господарства доцільно зупинитися на їх соціально-економічних наслідках.
Слід пам’ятати, що відбудова народного господарства проходила в умовах посилення тотального ідеологічного тиску на населення. Варто навести конкретні приклади боротьби сталінізму з українською інтелігенцію, «націоналізмом», «космополітизмом», генетиками та кібернетиками, внаслідок чого були відновлені репресії та поглибилася культурна ізоляція країни.
Внесок українського народу у розгром фашистських загарбників відіграло вирішальне значення виходу України на міжнародну арену. Вона стала співзасновницею ООН, входила на правах постійного члена до її найвищого органу – Ради безпеки ООН, стала членом багатьох міжнародних організацій. Однак Україна не мала повної самостійності у проведенні зовнішньополітичного курсу. Поясніть причини такого становища.
Під час розгляду питання доцільно розкрити міжнародні домовленості, за якими був остаточно визначений державний кордон України (останнім актом стало включення Кримської області до складу УРСР, 1954 р.) та висвітлити наслідки територіальних та демографічних змін. Слід пам’ятати, що розмежування кордонів супроводжувалося масовими насильницькими депортаціями мирного населення. У цьому контексті доцільно визначити етапи вимушеної міграції українського населення в межах УРСР і Польщі та наслідках операції «Вісла» (1947 р.).
У висновку слід підкреслити, що український народ вистояв у страшній війні, пройшов важкі випробування в повоєнний час, виявляючи зразки мужності, героїзму та любові до своєї землі.
Семінарське заняття
УКРАЇНА В УМОВАХ НАРОСТАННЯ КРИЗИ ТОТАЛІТАРНОГО ЛАДУ (1955-1991 рр.)
1. Характер суспільно-політичного життя в Україні (1956-1964 рр.)
2. Соціально-економічний розвиток України (1964-1985 рр.)
3. Україна в період перебудовчих процесів в СРСР (1985-1991 рр.)
4. Основні тенденції розвитку цивільної авіації в Україні (1955-1991 рр.)
Основні поняття: десталінізація, «відлига», «шестидесятники», раднаргоспи, системна криза, дисидентський рух, перебудова.
Література: [4]; [6]; [11]; [13]; [19]; [20]; [22]; [49]; [50].
Методичні рекомендації
Визначаючи перше питання, варто звернути увагу на загальну суспільно-політичну ситуацію, яка склалася в Україні у середині 50-тих рр. Проаналізуйте чинники, які зумовили необхідність проведення реформ у суспільно-політичній сфері. Розкрийте суть та значення доповіді М. С. Хрущова «Про подолання культу особи та його наслідків» на ХХ з’їзді КПРС. Чому вважається, що ця подія започаткувала період «відлиги»? На підтримку яких політичних сил спирався перший секретар ЦК КПРС, взявши курс на демократизацію суспільства? Вкажіть, які практичні кроки здійснювалися у рамках нової політики. Акцентуйте увагу на активізації реабілітаційного процесу та його значення для суспільно-політичного життя в Україні. З’ясуйте, чому не вдалося втілити в життя всі позитиви, задекларовані партійним керівництвом. Які політичні сили були зацікавлені у гальмуванні реформ? Вкажіть, які чинники прискорили завершення політичної кар’єри М. Хрущова. Розкрийте неоднозначність тлумачення ролі та значення постаті М. Хрущова у суспільно-політичному житті України.
Далі радимо охарактеризувати зміни, що відбулися в економіці СРСР та України у хрущовський період. Покажіть їх зв’язок із суспільно-політичними процесами. Зверніть увагу на обґрунтованість «економічних експериментів» М. Хрущова та їх суперечливий характер. Покажіть, наскільки ефективними виявилися зміни в економічній політиці у цей період. Вкажіть особливості реформування господарського управління промисловістю і сільським господарством в окреслений період. Підводячи підсумок, акцентуйте увагу на причинах та наслідках незавершеності економічних реформ періоду «відлиги».
Висвітлюючи друге питання, потрібно з’ясувати, чому зміна в партійному керівництві спричинила згортання процесів лібералізації і початок періоду неосталінізму. Яким чином ці зміни вплинули на ситуацію в Україні? Проаналізуйте причини посилення політичних репресій, згортання процесу реабілітації, посилення русифікації та зміцнення центральної влади в Україні. Розкрийте причини та особливості зростання тоталітаризму в адміністративно-державному управлінні. Дайте оцінку діяльності вищих партійних керівників в Україні (П. Шелест, В. Щербицький). Покажіть місце дисидентського та правозахисного руху у житті України в умовах посилення політичного тиску. Зокрема, варто звернути увагу на передумови виникнення руху «шестидесятників» його організаторів та найбільш активних учасників (Л. Танюк, А. Горська, І. Драч та ін.). Проаналізуйте основні форми діяльності нового покоління української інтелігенції, що виступала за оновлення тодішнього суспільства.
Охарактеризуйте історичну зумовленість виникнення дисидентського руху в Україні, вкажіть його основні центри та форми діяльності. Розгляньте основні напрямки дисидентського руху (самостійницький, національно-культурницький, правозахисний, релігійний), завдання та способи їх вирішення. Назвіть та проаналізуйте основні форми спротиву дисидентства тоталітарному ладу. Поясніть, яке місце займала Українська Гельсінська група у розвитку дисидентського руху республіки і Союзу. Поясніть, яку роль відіграв дисидентський рух у суспільно-політичному житті республіки; чому він не став масовим?
Потрібно проаналізувати стан народногосподарського комплексу країни за часів керівництва Л. Брежнєва. Зверніть увагу на поступове наростання кризових явищ в економіці, невідповідність масштабів та якісних показників планового виробництва зростаючим потребам суспільства. Розкрийте ресурсно-витратний характер промислового виробництва у даний період. Покажіть, чим зумовлена косигінська реформа, яких сфер вона торкнулася і які мала наслідки для України. Чому позитивні моменти не були повністю використані? Розгляньте основні причини системного уповільнення темпів економічного розвитку. Покажіть, чому даний період називають періодом «застою». Охарактеризуйте особливості соціальної політики уряду у цей період. Розкрийте механізм гальмування розвитку суспільства, його складові елементи.
Зверніть увагу на загострення економічної ситуації в країні, посилення тіньової економіки у народному господарстві СРСР та України до середини 80-х рр.
Розглядаючи третє питання, варто акцентувати увагу на наростанні кризових явищ, зміцненні монополії КПРС, а також поступовому розгортанні національно-демократичних процесів в Україні. Розкрийте причини перебудовчих процесів у СРСР та Україні. Зверніть увагу на загальний стан соціально-економічних та суспільно-політичних процесів у житті країни і покажіть, які явища та тенденції сприяли створенню належних умов для активізації демократичних процесів у політиці та економіці. Яке значення для подальшого розвитку країни мало посилення процесів гласності, плюралізму та демократизації? Проаналізуйте, наскільки ефективними були намагання провести реформи згори, без докорінної зміни підвалин суспільно-політичного устрою. Чому вважають, що розпочаті М. Горбачовим реформи «пішли» непередбачуваним шляхом і виявилися більш глибокими, ніж передбачалося спочатку? Охарактеризуйте суспільно-політичні та соціально-економічні процеси періоду перебудови в Україні. Зверніть увагу на те, яке значення мали перебудовчі процеси для оновлення політичного життя в Україні. Зокрема, покажіть суспільно-політичну ситуацію, яка склалася в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. Охарактеризуйте основні напрямки діяльності перших політичних рухів та партій в Україні, процес становлення Народного Руху України та його вплив на демократизацію суспільства. Проаналізуйте закономірності реформування виборчої системи, особливості проведення перших альтернативних виборів до Верховної Ради України і формування парламентської опозиції «Народної Ради» розгляньте основні етапи становлення багатопартійної системи.
Завершуючи вивчення даного питання, висловіть свої міркування щодо формування в Україні нової політичної системи. Під час розгляду даного питання радимо проаналізувати, що стало поштовхом епохального кроку в історії нашої держави – прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Опрацюйте основні положення Декларації та зробіть висновок про їх значення для подальшого розвитку української державності. Який вплив мали серпневі події 1991 року в Москві на політичні процеси в Україні? Покажіть роль вітчизняної інтелігенції та студентства у розвитку демократизації суспільства, відродженні національних традицій. Розкрийте історичну значимість Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. на підтвердження незалежності України. Проаналізуйте результати виборів першого президента пострадянської України Л. Кравчука, їх вплив на становлення президентсько-парламентського устрою.
Під час розгляду четвертого питання особливу увагу зверніть на розвиток цивільної авіації у другій половині 1950-х рр., коли на авіалініях України і СРСР з’явилися нові літаки – ТУ-104, АН-24 тощо.
Працюючи над вивченням цього питання, радимо зосередитися на характеристиці широкого впровадження реактивної техніки, що дало змогу за першу половину 60-х років збільшити перевезення пасажирів, пошти та інших вантажів. Підтвердьте це конкретними прикладами.
Покажіть, що 1960-1980 роки – це період активного застосування авіації в народному господарстві України. На конкретних прикладах покажіть, в яких галузях економіки застосовувалася авіація спеціального призначення.
У 1950-80 роки в Україні активно будувалися та реконструювалися аеропорти, злітно-посадочні смуги тощо.
Зверніть увагу, що на початку 1980-х років і до розпаду СРСР цивільна авіація меншою мірою, ніж інші галузі народного господарства, відчула на собі кризові явища. Аерофлот працював більш-менш стабільно. Відшукайте матеріали, які підтверджують це і зробіть власні висновки.
Семінарське заняття
УКРАЇНА НЕЗАЛЕЖНА
План
1. Відновлення української державності: історичні уроки і сучасні проблеми.
2. Економічні, соціальні, культурні трансформації українського суспільства.
3. Україна і світ. Держава Україна в оцінці вітчизняної і світової громадської думки.
4. Основні напрями розвитку української авіації на сучасному етапі.
Основні поняття: суверенітет, демократична держава, конституція, ідеологія, правова держава, приватизація, інфляція, протекціонізм, національний дохід, громадянське суспільство, етнонаціональна політика, національно-культурне відродження, національна свідомість, національна ідея, діаспора, національні меншини, зовнішня політика, геополітика, міжнародні відносини.
Література: [4]; [5]; [6]; [11]; [12]; [13]; [19]; [22]; [49].
Методичні рекомендації
З’ясовуючи перше питання, слід наголосити, що розпочата під керівництвом М. Горбачова перебудова із політики вдосконалення існуючого ладу переростала в революцію зі своєрідним політичним, економічним, соціальним і національним аспектами. Політичний полягав у кризі тоталітарної системи управління, економічний – у поверненні до природних форм господарювання, заснованих на приватній власності та ринкових відносинах соціальний – у різкому падінні рівня життя абсолютної більшості населення, а національний – у тому, що державотворчий процес відбувався у межах радянських реалій тобто, УРСР.
На попередніх заняттях ішлося про історію нашого народу в умовах радянської державності. Тому на цьому занятті слід насамперед наголосити, що з 1991 р. український народ живе у власній державі, ім’я якій Україна. Розкриваючи перше питання, студенти мають з’ясувати, що колись могутня держава – СРСР – розпалася як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин. До перших слід віднести неспроможність соціалізму витримати змагання з капіталізмом, особливо за рівнем життя народу та у гонці озброєнь. Ще однією з причин була невдала спроба Комуністичної партії самореформуватися. Нарешті позначилося і те, що громадяни СРСР щораз більшою мірою втрачали віру в марксистсько-ленінську ідеологію та політику партії.
Дуже важливо підкреслити, що невдоволення охопило широкі верстви – робітників, інтелігенцію, навіть значну частину комуністів. Особливо активними були колишні політв’язні, дисиденти, як у Москві, так і в усіх республіках. Репресивний апарат (КДБ, міліція, суди, прокуратура, внутрішні війська) виявився безсилим зупинити протести, а вдавшись у низці випадків (Литва, Грузія та ін.) до застосування зброї, він остаточно дискредитував КПРС (зійшла з історичної арени).
Перший і найголовніший наслідок розвалу СРСР був у появі на його території 15 самостійних держав – колишніх союзних республік. Студенти мають уяснити, що таке глобальне зрушення, причому реалізоване у мирних формах, висунуло завдання, які ще не стояли перед суспільними силами.
Якщо перебудова розпочалася 1986 р. із гасла «більше соціалізму», то згодом через етап «більше демократії» вона вилилася у «парад суверенітетів». Стрімка суверенізація союзних республік, започаткована народами Прибалтики та Росією, розхитала самі основи Союзу РСР. В Україні визначальними віхами у її державному унезалежненні стали ухвалення Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. Декларації про держаний суверенітет, прийняття 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України та Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р., на якому 91,2% дорослого населення схвалили названі доленосні документи. Так народжувалася нова держава з гордим ім’ям Україна.
Під час розгляду другого питання варто пам’ятати, що старт її незалежності відбувався за суперечливих умов. По-перше, центр всіляко перешкоджав переходу України на рейки суверенізації, добре розуміючи місце і роль нашої республіки в СРСР (майже п’ята частина національного доходу, понад чверть видобутку вугілля, значна частина продукції сільського господарства і т. ін.). По-друге, тоді коли в інших республіках після 1985 р. відбулася серйозна ротація керівних кадрів, компартійно-державна верхівка УРСР залишалася незмінною, уособленням її стабільності був В. Щербицький, який залишився на посту першого секретаря ЦК КП України найдовше за всю радянську історію – майже 18 років (до вересня 1989 р.). Нарешті, по-третє, нижчий, ніж в інших республіках, рівень політичної активності населення. Лише у 1989 р. відбулися Перші установчі збори Народного руху України, який об’єднав під своїми демократичними гаслами громадянських активних, відомих у республіці представників інтелігенції, які вірили у можливість удосконалення соціалізму, та дисидентів, колишніх політв’язнів – відкритих політичних суперників існуючого ладу. На жаль, ні перші, ні другі не змогли скласти серйозну конкуренцію висуванцям партноменклатури, які й очолили політичні, економічні та соціальні перетворення у незалежній Україні.
Вищезазначені обставини спричинилися до того, що економічні реформи проводилися несистемно, зі значними прорахунками. Це, разом з розривом економічних зв’язків у межах колишнього СРСР, привело до різкого падіння суспільного виробництва (у середині 90-х рр. навіть до післявоєнного рівня), зневіри громадян у можливостях і державницькій позиції правлячих кіл, а відтак посилилися ностальгічні настрої, відроджується туга за старими, радянськими часами. Та найгірший наслідок реформ у тому, що в суспільстві різко зросла і продовжує збільшуватися соціальна диференціація, коли різниця між доходами більшості населення і доходами невеличкої групки олігархів (5-7 %) сягає сотень разів.
При цьому вдалося сформувати більшість державних інститутів, ухвалити нову Конституцію (1996), яка в основному відповідає сучасним демократичним стандартам, провести легітимну зміну влади у 1994 р., регулярно проходять вибори до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування.
Розрив між інтересами правлячої верхівки і більшості населення, безконтрольність, а в деяких ситуаціях і свавілля влади викликали гострий масовий протест, кульмінацією якого стали осінньо-зимові події у Києві 2004 р., названі «помаранчевою революцією». Однак, як показали подальші події, особливо вибори до вищого законодавчого органу у 2006 та 2007 рр., довіра громадян до української влади продовжує залишатися на низькому рівні. Таким чином, становлення України як суверенної держави відбувається у складних умовах зі значними втратами, і все ж поступово набуваючи незворотного характеру.
Необхідно розуміти, що з двох суспільних процесів – зміни суспільного устрою і зміни форми державного устрою на перше місце вийшли проблеми державного самовизначення. Важливо підкреслити, що в Україні прагнення виокремитися у незалежну державу було масовим і потужним. На особливу увагу заслуговує питання про те, на яких засадах вибудовувалася українська державність. Студенти мають показати, що в державотворенні було взято чимало традиційного, історично усталеного (герб, гімн, територія та ін.), але і такого, що мала попередня форма державності – УРСР (Ради як органи самоврядування, обласний і районний поділ, кадри старої влади).
Розгляд третього питання слід розпочати з пояснення, що наша держава розпочала своє входження у європейське та світове співтовариство за дуже сприятливих умов, проте не змогла сповна скористатися ними. Так, перехід від радянсько-комуністичної моделі влади до демократії відбувся легітимно, мирним шляхом. По-друге, вона постала у колишніх адміністративних кордонах УРСР, які стали державними, не маючи ні до кого територіальних претензій і не визнаючи таких претензій до себе. По-третє, від самого початку на її боці було співчуття світової громадської як до колишньої напівколонії – у складі СРСР.
Але були й великі труднощі налагодження рівноправного взаємовигідного співробітництва з зарубіжними країнами. Так, світове співтовариство було стурбоване розміщенням на території України третього за потужністю ядерного потенціалу, з яким довелося незабаром «розпрощатися». Бракувало кадрів досвідчених дипломатів, відсутність власності за рубежем (уся спадщина СРСР дісталася Російській Федерації), відсутність достатньої інформації про Україну та конкурентна боротьба з новими незалежними державами за місце на міжнародних ринках.
Сьогодні наша держава має широку мережу зарубіжних представництв, є членом авторитетних міжнародних організацій, зовнішня політика і дипломатія стають дедалі вагомішими чинниками у вирішенні складних завдань внутрішнього життя українського суспільства.
Таким чином, як і на попередніх етапах своєї історії, український народ у великих труднощах вибудовує своє майбутнє, але вперше в історії це робить у межах своєї суверенної держави, і від його наполегливості, терпіння, власної гідності, віри у власні сили залежить, щоб ці зусилля давали щораз успішніші результати.
Обговорюючи питання, студенти мають охарактеризувати те, як сприймалися ці історичні події у свідомості наших громадян, світовою громадськістю. Тут принципово важливо наголосити, що певний грунт було створено демократичними силами (група сприяння виконанню вимог Гельсінської наради, культурологічні клуби). Особливо ж активну роль відіграли національно-свідомі сили, колишні політв’язні (Лук’яненко, Чорновіл, брати Горині, Пронюк та ін.) Саме вони стали ініціаторами створення Народного Руху України, політичних партій антикомуністичного спрямування. Вони ж формували у суспільстві винятково позитивні перспективи державного самовизначення України.
Слід виокремити і те, що особливо активно впливала на процес в Україні діаспора, головно – західна. Сотні колишніх воїнів УПА, діячів ОУН відвідали Україну, завезли величезну кількість літератури, у всьому світі розповідали про те, що відбувається на рідній землі.
У світі ж Україна була маловідома. Керівництво провідних держав світу було стурбоване швидким розпадом СРСР і «розповзанням» ядерної зброї, зорієнтованої на Захід. У своїх відповідях студенти мають розкрити, як ішло визнання України суб’єктом міжнародних відносин (дуже швидко) і як ядерні країни змушували нашу державу здати ядерну зброю (в ультимативній формі).
Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Україні в цей час, були позначені гострим протистоянням сил: з одного боку – національно-патріотичних державницьких, з іншого – старих, комуністичних, інтернаціоналістських. Якщо перші мітингами, демонстраціями, через засоби масової інформації створювали у суспільстві принципово нову атмосферу – свободи, ейфорії, то другі переймалися захопленням (або закріпленням, збереженням) керівних, командних посад у владі, господарській роботі, фінансах тощо. Незалежну, демократичну, національну державу взялися будувати її противники, що й позначилося на темпах, результатах і долі українського державотворення.
Розглядаючи четверте питання, радимо передусім проаналізувати стан цивільної авіації України на час здобуття незалежності. Зверніть увагу на матеріально-технічну базу цивільної авіації та реорганізацію її структури, вступ до ІСАО.
Проаналізуйте створення системи державного регулювання галузі в нових умовах, вирішення соціально-економічних проблем, організацію роботи структур цивільної авіації в нових умовах. Зверніть увагу на організацію міжнародної діяльності державного об’єднання «Авіалінії України» що поступово адаптувалося до діяльності у ринкових умовах.
Дайте загальну характеристику авіаперевезень пасажирів та вантажу в зазначені роки, використання авіації в економіці України. Проаналізуйте діяльність АНТК ім. Антонова та об’єднання «Мотор-Січ» та створення нової авіатехніки. Розкрийте питання підготовки фахівців цивільної авіації України в навчальних закладах, зокрема на факультетах Національного авіаційного університету та Національного аерокосмічного університету ім. М. Жуковського «Харківський авіаційний інститут».
Окремим моментом під час розгляду цього питання має бути звернення до історії Національного авіаційного університету (НАУ) – alma mater більше як 150 тисяч спеціалістів та магістрів для багатьох галузей економіки нашої держави та для більше, ніж 150 країн світу.
Заснований 1933 року як Київський авіаційний інститут (із 2000 року – НАУ), він сьогодні має у своєму складі 17 навчально-наукових, 10 науково-дослідних інститутів та центрів, 18 факультетів, 7 коледжів, три ліцеї переважно льотного та авіатехнічного спрямування, в яких здобувають освіту понад 50 тисяч студентів, курсантів та слухачів.
Наголосіть на тому, що відповідно до вимог часу підготовку бакалаврів, спеціалістів та магістрів у поєднанні з науковою діяльністю забезпечує висококваліфікований професорсько-викладацький склад: 8 академіків і членів-кореспондентів Національної академії наук України, 208 докторів наук, професорів та 840 кандидатів наук, доцентів. В університеті також навчаються 1100 студентів та слухачів з 51 країни світу. НАУ – єдиний в Україні вищий навчальний заклад, що має сертифікат Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО).
Методика виконання
домашнього завдання
Домашнє завдання являє собою початкове наукове дослідження. Його завданням є одержання знань з обраної проблеми шляхом системного ознайомлення з основними історичними джерелами та спеціальною літературою, уміння аналізувати та систематизувати історичний матеріал, робити самостійні висновки.
Виконання домашнього завдання необхідно розпочати з ознайомлення з матеріалами до обраної теми, вказаними у списку літератури. Тому перш за все треба скласти бібліографію проблеми та список (джерел) літератури за темою роботи.
Після того починається новий етап – робота над джерелами (літературою). Починати слід із вивчення спеціальної наукової літератури. Це дає можливість студенту ознайомитися з рівнем розробки в історичній літературі обраної ним теми. До того ж починати вивчення літератури треба з останніх видань, а потім поступово знайомитися з працями, які вийшли друком раніше.
Виключне значення для написання домашнього завдання мають джерела. Тому чим ширше залучена документальна база, тим переконливіше виглядатимуть висновки і якість самої роботи.
На наступному етапі необхідно розробити план домашнього завдання (простий чи складний за бажанням автора). План домашнього завдання складається залежно від тих питань, які досліджуються, але, як правило, він включає такі структурні елементи: 1) вступ; 2) розділи або глави, де висвітлюється основний зміст обраної теми; 3) висновки; 4) список використаних джерел (літератури); 5) інколи ілюстративний додаток документів, таблиць, схем, карт, фотографій та ін.
Однією з найскладніших і найважливіших частин домашнього завдання є вступ, у якому визначається актуальність теми. Формулюється мета та завдання роботи, подається стислий історіографічний огляд літератури з означеної теми. При цьому недостатньо обмежуватися лише переліком авторів чи назвами книг, а слід стисло охарактеризувати значення тієї чи іншої праці, яка згадується для розробки проблеми.
Домашнє завдання складається з глав або розділів, які в свою чергу, можуть поділятися на параграфи, де викладається основний матеріал теми згідно з планом. Виклад матеріалу має бути логічним, послідовним та лаконічним. Слід уникати повторювань, нечітких формулювань. Цитуючи джерела (літературу) під час викладення матеріалу, слід робити на них посилання із зазначенням номерів сторінок.
Висновки мають відповідати основному змісту роботи, бути конкретними і підсумовувати відповіді на питання плану.
Список літератури оформлюється відповідно до вимог вищої школи: в алфавітному порядку, з наведенням усіх вихідних даних джерел (див. список літератури).
Обсяг домашнього завдання 10-15 друкованих аркушів формату А-4 (шрифт – 14, інтервал – 1, 5).
Зразок оформлення титульної сторінки наведений у додатку.
Тематика домашніх завдань
1. Перші кроки світової авіації.
2. Зародження авіації в Україні.
3. Конструктори й пілоти-випробувачі на зорі авіаери.
4. Авіація в західноукраїнських землях (початок ХХ ст.).
5. А .І. Можайський – конструктор першого літака.
6. І. І. Сікорський – видатний авіаконструктор.
7. Авіація на теренах України в період визвольних змагань 1917 – 1920 рр.
8. Авіація Української Народної Республіки.
9. Біла авіація в роки громадянської війни.
10. Перші кроки застосування авіації у мирних цілях.
11. Авіація Української Соціалістичної Радянської Республіки.
12. Розвиток цивільної авіації в Україні у 20-ті роки ХХ ст.
13. Стан та розвиток матеріально-технічної бази цивільної авіації України у 30-ті роки ХХ ст.
14. Підготовка кадрів для цивільної авіації України у 20 – 30 рр. ХХ ст.
15. Цивільна авіація на службі народного господарства України (1920 – 1941 рр.).
16. Розвиток планеризму в Україні у 20 –30-х рр. ХХ ст.
17. Становлення Київського авіаційного інституту (1933 –1941).
18. Цивільна авіація крізь призму доль конструкторів К. Калініна, Й. Немана, В. Таїрова.
19. Київський авіаційний інститут за часів Великої Вітчизняної війни та у повоєнний час (1941 – 1946).
20. Порівняльний аналіз розвитку авіаційної техніки в роки Другої світової війни в СРСР та Німеччині (1941 – 1945).
21. Бойові дії авіації в роки Другої світової війни (1939 – 1945).
22. Внесок українських авіаконструкторів у розвиток авіаційної техніки в роки Великої вітчизняної війни (1941 – 1945 ).
23. Внесок українських льотчиків у розгром фашистської Німеччини (1941 – 1945).
24. Розвиток матеріальної бази цивільної авіації України в 60-х рр. ХХ ст.
25. Використання цивільної авіації в народному господарстві України в 60-х рр. ХХ ст.
26. Перехід від турбогвинтівної до реактивної авіаційної техніки – нова ера розвитку цивільної авіації.
27. КІІЦА в 60-ті рр. ХХ ст.
28. Конструкторське бюро О. К. Антонова: початок київського періоду.
29. Діяльність конструкторського бюро О.К. Антонова в 60-х рр. ХХ ст.
30. Життєвий шлях і діяльність О. К. Антонова.
31. Видатні авіатори України (50-60-ті роки ХХ ст. ).
32. Основні напрямки розвитку цивільної авіації України в 60-х роках ХХ ст.
33. Аеропорт «Бориспіль» – головні авіаційні ворота України. Історія і сучасність.
34. Аеропорт «Жуляни» – повітряні ворота Києва в повоєнний час.
35. Розвиток цивільної авіації України в роки 9-ої п’ятирічки (1971 – 1975 рр.).
36. Розвиток цивільної авіації України в роки 10-ої п’ятирічки (1976 – 1980 рр.).
37. Нова техніка дослідно-конструкторського бюро О. К. Антонова 70- х років ХХ ст. (АН-26, АН-28, АН-30, АН-32, АН-72).
38. К. К. Арцеулов – конструктор, художник і льотчик.
39. М. М. Громов та його внесок у розвиток авіації.
40. Цивільна авіація на службі народного господарства України у 70 – 80-х роках ХХ ст.
41. Міжнародні зв’язки українських авіапідприємств у 70 – 80-ті роки ХХ ст.
42. Підготовка авіаційних спеціалістів навчальними закладами України у 70 – 80-і роки ХХ ст.
43. Сто професій Аерофлоту.
44. Видатні авіатори України 70-тих років ХХ ст.
45. Запорізький авіаційний завод «Мотор-Січ» – флагман вітчизняного двигунобудування.
46. Трансформація цивільної авіації України в умовах ринкових відносин (1991 р. – до сьогодення).
47. Стан та перспективи розвитку цивільної авіації України в умовах незалежності (кінець ХХ ст. – до сьогодення).
48. Організація повітряного руху в незалежній Україні.
49. Підготовка авіаційних кадрів в незалежній Україні.
50. АН-148 – літак нового покоління.
51. Аеропорт «Бориспіль» на сучасному етапі.
52. АНТК ім. О. К. Антонова на сучасному етапі.
53. «Мотор-Січ» на сучасному етапі розвитку.
54. Перспективи розвитку НАУ на сучасному етапі.
Список рекомендованої літератури
Основний
1. Акт проголошення незалежності України: Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. // Рад. Україна. – 1991. – 31 серпня.
2. Закон Верховної Ради України від 28 листопада 2006 р. «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2006. – № 50. – С. 504.
3. «Про заходи з відзначення 90-річчя подій Української революції 1917-1921 років та вшанування пам’яті її учасників»// Указ Президента України від 12 квітня 2007 року № 297/2007.
4. Бойко О .Д. Історія України: посібник / О. Д. Бойко. – К.: Академія, 2006. – 688 с.
5. Горяшко A.M. Гражданская авиация Украины / А. М. Горяшко. – К.: Техника, 1982. - 144 с.
6. Енциклопедичний довідник з історії України (А – Я): посіб. / за заг. ред. І. Гирича. – К.: Генеза, 2008. – 1136 c.
7. Історія України: навч. посіб. / Г. Д. Темко, В. М. Гребенніков, Л. С. Тупчієнко [та ін.]; за ред. Г. Д. Темка, Л. С. Тупчієнка. – К.: Академія, 2002. – 480 с.
8. Історія України XX – поч. XXI століття: навч. посібник / П. П. Панченко, Н. П. Барановська, С. С. Падалка [та ін.]; за заг. ред. В. А. Смолія. – К.: Знання, 2004. – 582 с.
9. Історія українського козацтва: нариси: у 2 т. / ред. кол. В. А. Смолій (відп. ред.) [та ін.]. – К.: „КМ Академія”, 2006 – 2007. – Т.1-2.
10. Коваль М. В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.) / М. В. Коваль. – К.: Альтернативи, 1999. – 336 с.
11. Король В. Ю. Історія України: навч. посібник / В. Ю. Король. – К.: Академія, 2005. – 496 с.
12. Литвин В. М. Україна на межі тисячоліть (1991 – 2000) / В. М. Литвин. – К.: Альтернативи, 2001. – 360 с.
13. Новітня історія України (1900-2000): підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин [та ін.]. – К.: Вища шк., 2000. – 663 c.
14. Савин В.С. Авиация в Украине. Очерки истории / В. С. Савин. – Х.: Основа, 1995. – 264 с.
15. Сарбей В. Г. Національне відродження України / В. Г. Сарбей. – К.: Альтернативи, 1999. – 336 с.
16. Смолій В .А. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.) / В. А. Смолій, В. С. Степанков. – К.: Альтернативи, 2000. – 352 c.
17. Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис / В. Ф. Солдатенко. – К.: Либідь, 1999.– 909 с.
18. Толочко П. Київська Русь / П. Толочко. – К.: Наук. думка, 1996. – 208 с.
19. Троценко А. М. Історія цивільної авіації України / А. М. Троценко. – К.: Аеробізнес, 2004. – 637 с.
20. Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К.: Генеза, 2004. – 538 с.
21. Чухліб Т. В. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах. 1648-1714 рр. / Т. В. Чухліб. – К.: Арістей, 2005. – 640 с.
Додатковий
22. Авіація на Україні. Енциклопедія Українознавства. – Л.: Молоде життя, 1993. – Т.1. – С. 13-15.
23. Антонов О. К. Планеры, самолёты / О. К. Антонов. - К.: Наукова думка, 1990. – 504 с.
24. Виноградов Р. И., Пономарёв А .Н. Развитие самолётов мира / Р. И. Виноградов, А. Н. Пономарев. – М.: Машиностроение, 1981. – 384 с.
25. Всемирная история авиации / авторы-состав. Г. А. Соболева, Ю. В. Рычкова. – М.: Вече, 2002. – 512 с.
26. Гребенніков В. М. Початок авіаери в Україні / В. М. Гребенніков // Матеріали конференції «АВІА-2001». – К.: НАУ, 2001. – С.14 – 17.
27. Зарецкий В .М., Федоришин В. И. Авиация ХХ века. Рождение авиации. Лётное обучение. Тренажеры / В. М. Зарецкий, В. И. Федоришин; под ред. проф. И. Н. Найденова. – М.: Изд. Междун. Акад. проблем человека в авиации и космонавтике, 2003. – 524 с.
28. Захарченко В .Д. Олег Антонов / В. Д. Захарченко. – М.: Молодая гвардия, 1996. – 303 с.
29. Захарчук О. М. АН-148 – літак нового покоління / О. М. Захарчук // Матеріали конференції «Політ – 2005». – К.: НАУ, 2005 – С. 621.
30. Історія аеропорту Бориспіль. 1959-1999. – К.: Гопак, 1999. – 48 с.
31. Історія повітроплавання та авіації: бібліографічний покажчик літератури. / уклад. М. Ф. Семенова . – К.: НАУ, 2003. – 66 с.
32. История гражданской авиации СССР. Научно-популярный очерк. – М.: Воздушный транспорт, 1983. – 376 с.
33. Киевский институт инженеров гражданской авиации. 1933-1993. Очерк истории . – К.: КМУГА, 1994. – 578 с.
34. Королева Е .В., Рудник В. А. Суперники орлов. – К.: Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2009. – 160 с.
35. Курченко Т .Є. Аеропорт Бориспіль: перші сторінки біографії / Т. Є.Курченко // Матеріали конференції «Авіа-2005». – К.: НАУ, 2005. – С. 206-207.
36. Лазаренко А. Світло у вікнах: Життя видатних людей / А. Лазаренко. – К.: Літопис –ХХ, 2000. – 253 с.
37. Лисенко О .Є. Бойові дії авіації в роки Великої Вітчизняної війни / О. Є. Лисенко, В. Д. Макаров. – К.: Ін-т історії НАН України, Нац. Академія оборони України, Укр. ін-т воєнної історії, 2003. – 174 с.
38. Ляховецкий М. Б. Крылья республики / М. Б. Ляховецкий, Р. Г. Пузынин. – К.: Техника, 1973. – 176 с.
39. Мараев Р. Всё с нуля: Первые шаги воздушного транспорта в Украине / Р. Мараев // Авиация и время. – 2001. – №50. – С. 30-35.
40. Мараєва В. В. Авіація Української Народної Республіки та Української Держави гетьмана П. Скоропадського / В. В. Мараєва. – К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2005. – 35 с.
41. «Мотор- Ciч». Від поршневих до реактивних. 1916-1996. – Запоріжжя: Мотор- Ciч, 1996. – 159 с.
42. Національний авіаційний університет (1993-2003): нариси історії / В. П. Бабак, М. С. Кулик, В. О. Касьянов [та ін.]. – К.: НАУ, 2003. – 240 с.
43. Петасюк І. А. Цивільна авіація України в період з 1930 року по червень 1941 р. (Сторінки історії, становлення і розвитку): конспект лекцій / І. А. Петасюк, О. І. Петасюк. – К.: КМУЦА, 1999. – 80 с.
44. Петасюк І.А Цивільна авіація України у 1930-х роках. (Сторінка історії через призму долі авіаконструкторів К. О. Калініна, Й. Г. Немана, В. К. Таїрова) / І .А. Петасюк, О. І. Петасюк // Матеріали конференції «Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах» – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2003. – С. 118-127.
45. Піддубний І. А. Історія авіації на Буковині (1910-1945): ілюстрований нарис / І. А. Піддубний. – Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – 112 с.
46. Полная энциклопедия мировой авиации. Самолеты и вертолеты / под ред. Дэвида Дональда. – Самара: Корпорация «Федоров», 1997. – 928 с.
47. Пономарев А. Н. Советские авиаконструкторы / А. Н. Пономарев. – М.: Просвещение, 1990. – 320 с.
48. Троценко А .М. Аеропорти України / А. М. Троценко. – К.: Європ. університет, 2002. – 251 с.
49. Троценко А .М. Цивільна авіація України / А. М. Троценко, А. П. Пелаченко. – К.: Аеробізнес, 2003. – 128 с.
50. Юрченко О. А. Цивільна авіація на службі народного господарства України (70-ті роки ХХ ст.) / О. А. Юрченко // Матеріали конференції «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця». – К.: НАУ, 2006. – С. 236-238.
51. Матеріали науково-практичної конференції «Історичні читання» в рамках Міжнародної наукової конференції «Політ – 2009». – К.: НАУ, 2009. – 56 с.
Додаток
Зразок оформлення титульної сторінки
домашнього завдання
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний авіаційний університет
Гуманітарний інститут
Кафедра політології та соціальних технологій
Домашнє завдання
з дисципліни «Історія України»
та тему:
«Початок авіаери в Україні»
Виконав студент (ка)
І курсу ФКС - 101
Іванов Іван Іванович
Київ - 2009
Навчально-методичне видання
Методичні рекомендації з підготовки
до семінарських занять та виконання
домашнього завдання для студентів
усіх спеціальностей
Укладачі: І. І. Тюрменко, Л. С. Тупчієнко, Н. В. Бем, В. М. Гребенніков, О. М. Захарчук, Т. Є. Курченко, О. І. Петасюк, О. А. Юрченко, О. Г. Ількова, Ж. В. Паскал